Анатомія та фізіологія хабарництва

Громадяни України доволі активні, винахідливі та діяльні люди. Чого ми тільки не вміємо! Ще йми щиро бажаємо, щоб нам «за це нічого не було». Мешканці Кременчука – не виняток. Наприклад, під час останнього опитування, яке проводив «Кременчуцький антикорупційний центр» в жовтні 2018 року, з’ясувалося, що 53% городян приймали самі чи давали хабарі. Активісти громадської організації вирішили допомогти містянам зрозуміти що саме відбувається (і що може відбутися) з хабарником.

З самого початку. Альфа і омега, біле і чорне, Інь та Янь хабарництва – це два протилежних і взаємозалежних склади злочину: 1) «Я беру хабар» та 2) «Я даю хабар». В принципі, не має значення, чи був отриманий хабар до або після виконання (або невиконання) хабарником певних дій. Все закінчується відразу після одержання хабаря. Однак для доведення провини проводять ще і розслідування, виключно, щоб було веселіше.

Кримінальний механізм хабарництва відрізняється від інших злочинів, бо в ньому, як це не дивно, немає потерпілого. Все просто: Іван Іванович дав конверт за вирішення питання Василю Васильовичу, домовляючись тишком – нишком. А останній з якихось обставин не виконав обіцянку. І наш Іван Іванович не може піти в поліцію з заявою, бо він – не жертва злочину, а співучасник. У випадку, коли наша доблесна поліція таки ухопила хабарника, як кажуть, за руки, вона (поліція) починає працювати. Незалежно від того, виконуються чи не виконуються Василем Васильовичем дії на користь Івана Івановича, злочин вважається закінченим. Поліція вивчає безпосередньо предмет хабаря (конверт), матеріал упаковки, сліди рук на ньому. Потім виявляють інтерес Івана Івановича до одержання матеріальних вигод, пільг, вирішення підприємницьких, житлових, трудових, побутових питань – щоб він осторонь не стояв, і не думав, що все йому минеться.

Вивчаються матеріальні сліди у вигляді документів, внесених до них змін, видачу кредитів, пільг, надання замовлень, а також сліди у поведінці, що зафіксували в пам’яті громадяни, які стикалися з діями нашого Василя Васильовича. Чим товщий том, тим швидше розслідувачі отримають чергове підвищення по службі, або інші «няшки», не виключено, що і від самого Василя Васильовича, щоб відчепилися. В схемі хабарництва може бути посередник. Зазвичай це колега по службі, близький знайомий, родич. Посередник може бути пов’язаний також з хабародавцем. Посередник діє з шахрайською мотивацією з бажанням привласнити частку хабара (не обов’язково у вигляді грошей, іноді, для підтримування «зв’язків»). Серед таких осіб нерідко зустрічаються шахраї, які займаються «улагодженням справ» у вигляді кримінального промислу.

Поліція при розслідуванні факту хабаря обов’язково з’ясує: подію та обставини (час, місце та ін.) передачі хабаря Василю Васильовичу; мету давання хабаря йому ж; предмет хабаря та його ознаки, джерела одержання коштів Іваном Івановичем для давання хабаря; як саме передавав хабар Іван Іванович; скільки осіб брали участь у передачі Іваном Івановичем та одержанні хабаря Василем Васильовичем; скільки осіб були присутні при передачі хабаря; обставини, що передували передачі хабаря Іваном Івановичем Василю Васильовичу; чи були вимагання або провокації хабаря з боку Василя Васильовича; характер стосунків між причетними до хабарництва Івана Івановича та Василя Васильовича; характер та законність службових дій, виконаних хабарником.

У разі, якщо Іван Іванович або посередник зробили заяву про давання хабара, поліція з’ясує, чи було це зроблено ними добровільно і вчасно. Ми знаємо, що хабар може бути отриманий Василем Васильовичем за виконання законних дій. Це буде ускладнювати розслідування, потребуватиме пошуку додаткових джерел доказів.

Поліція знає, що: заява може бути наклепницькою і тоді гласність може скомпрометувати службову особу та у разі достовірності фактів, перевірка насторожить винних і пов’язаних із ними осіб, і це негативно вплине на розслідування. Поліціанти обов’язково будуть проводити допити, обшуки, огляди приміщення, предмету хабаря, вивчатимуть службові документи, опитуватимуть свідків, запишуть в протокол номінал кожної купюри, зовнішній вигляд, написи, забруднення та інші індивідуальні ознаки та виконають дії, що випливають із конкретних слідчих ситуацій. Додатково будуть вивчатися різні версії, і знову допити, обшуки і взагалі, дивіться вище…

Згадуваний нами Василь Васильович (вчасно консультований юристом), може заявити при затриманні, що мав намір повідомити про факт дачі хабаря, однак не встиг це зробити або не помітив, хто і як залишив у нього предмети, що проходять у справі як хабар. Доволі часто хабарництво маскується під законні дії (дарування, отримання премії, спадщини, гонорару, кредиту, погашення боргу, купівлі-продажу, виконання робіт, послуг тощо), і це також вивчатиметься.
Івана ж Івановича, щоб не почувався покинутим, вивчать на предмет законності отримання коштів, поміщених в конверт (чи сам не брав хабарів на своєму робочому місці), поцікавляться, чи не приймав участі в економічних злочинах, чи не має тіньового бізнесу, чи не «відмиває» гроші. Під час допитів застосують прийом максимальної деталізації показань. Обвинуваченого, що заперечує свою провину, викриють завдяки пред’явленню ретельно перевірених доказів, що спростує неправдиві доводи.

Василь Васильович може визнати своєї провину, але перекрутити дійсні мотиви і обставини злочину. Слідчий має одержати від нього детальні показання з усіх питань, з уточненням найважливіших обставин, а саме: від кого надійшла пропозиція про хабар; за що конкретно пропонувався хабар; яким був предмет хабаря; коли, у якій обстановці та в який спосіб він був переданий; як велися переговори про хабар (безпосередньо або через третю особу), як і коли була передана винагорода посереднику; хто й у якому вигляді передав винагороду посереднику; хто знав про давання хабаря; чи підтримує зараз зв’язки хабародавець із цією особою; у чому це виявляється і хто про це знає; чи не залишився в розпорядженні допитуваного предмет хабаря, його частина, упаковка тощо. При допиті Івана Івановича виявлять суперечності в його показаннях, які він дає задля пом’якшення своєї відповідальності або уникнення її. У сприятливих ситуаціях хабародавець, бажаючи досягти зазначеної мети, може давати правдиві показання, що сприяє викриттю хабарника. При допиті посередника з’ясують: хто і при яких обставинах залучив його; чи не був він сам ініціатором дачі хабаря; яка винагорода була йому запропонована (або він зажадав) і що фактично одержав; коли посередник зустрічався з особою, яка одержала хабар, і хабародавцем, при яких обставинах; хто про них може дати додаткові показання.

Виникає питання: А для чого ми все це написали??? Виключно з бажання запитати читачів:

  1. ВОНО ВАМ ТРЕБА?
  2. ВОНО ТОГО ВАРТЕ?

Відповідей не чекаємо. До нового соціологічного опитування…